Українська народна казка про Івасика - Телесика
Жили собі дід та баба вже й старі стали а дітей нема. Журиться дід та баба: хто до нашої смерті догляне що в нас дітей нема.
От баба і просить діда: «Поїдь діду в ліс вирубай там мені деревинку, та зроби колисочку. Я положу деревинку у колисочку та й буду колихати. От буде мені хоч забавка.»
Дід спершу не хотів, а баба все просить та просить.
Вирубав дід деревинку, зробив колисочку.
Положила баба тут деревинку в колисочку, колише й пісню співає
Новый канал в Telegram - Идеи и полезные упражнения с ребенком на 5-10 минут. Для занятых, но ответственных родителей.
Люлі, люлі, Телесику
Наварила кулешику
і з ніжками і з ручками
буду тебе годувати…
Колихала, колихала аж поки полягали вони увечері спати.
Встають уранці, аж з цієї деревинки та став синок маленький. Вони так зраділи що і не сказати. Та й назвали того сина — Телесиком.
Росте та й синок і росте. І такий став гарний, що баба з дідом не навтішається з нього.
От як підріс він то й каже: «Зробіть мені, тату, золотий човник і срібна є весельце. Буду я рибку ловити та вас годувати.»
От дід зробив золотий човник і срібне весельце. Спустили на річку, він і поїхав.
То це він їздить по річці, ловить рибку та годує діда й бабу. Наловить та віддасть і знову поїде.
А мати йому їсти носить. Та й каже:
-Гляди ж сину, як я кликатимо, то припливай до бережка. А як хто чужий, то пливи далі.
От мати наварила йому снідати, принесла до берега, та й кличе:
Телесику, Телесику,
Приплинь приплинь до бережка,
дам я тобі їсти й пити.
Телесик почув та поплив на човнику до бережка «Це ж моя матінка снідати принесла.»
Пристав до бережка, наївся напився.
Відіпхнув золотий човник срібним весельцем і поплив далі рибку ловити.
Телесику, Телесику,
Приплинь приплинь до бережка,
дам я тобі їсти й пити.
Телесику, Телесику,
Приплинь приплинь до бережка,
дам я тобі їсти й пити.
Телесику, Телесику,
Приплинь приплинь до бережка,
дам я тобі їсти й пити.
— Ковалю, ковалю, скуй мені такий тоненький голосок як у телесикової матері.
Коваль і скував їй голос як у матері Телесика. І пішла Зміяа до бережка стала кликати Телесика.
Телесику, Телесику,
Приплинь приплинь до бережка,
дам я тобі їсти й пити.
А Телесик подумав що то томати. «Пливи, пливи човнику до бережка тож мені матінка їсти принесла» — каже Телесик.
Да й приплив до бережка, а Змія його мерщій схопила з човна та й понесла до своєї хати.
-Зміючко Оленко, відчини!
Оленка відчинила. Змія ввійшла в хату.
-Зміючка Оленка, натопи піч так, щоб ваш каміння розпадалося та спечи мені Телесика. А я піду гостей покличу та будемо гуляти.
Та й полетіла кликати гостей.
От Оленка натопила піч так що аж каміння розпадається, а тоді й каже:
-Сідай Телесику на лопату.
А він каже:
-Я ж я не вмію як його сідати.
-Та вже сідай,- каже Оленка
Він положив на лопату руку.
— Так?- каже
— Та ні, бо сідай зовсім
Він положив голову
-Отак може?
-Та ні, сідай увесь!
— А як же? Хіба так хай? — поклав ногу
— Та ні, -каже Оленка, — Ні не так
— Ну так покажи ж — кажете Телесик, — бо я не знаю як.
Вона стала показувати. Та тільки сіла, а він за лопату та ю кинув її в піч і за слінкою затулив. А сам замкнув хату зліз на превисоченного явора та й сидить.
А сам замкнув хату, вліз на превисоченного явора та й сидить.
От змія прилетіла з гостями до хати.
— Зміючко Оленко, відчини!
Не чути.
— Зміючко Оленко, відчини!
Не озивається.
-От вража Оленка, вже десь повіялась
От змія сама відчинила хату. Повходили гості, посідали за стіл.
Відслонила Змія заслінку, вийняла з печі та їдять. Думали що то Телесик.
Попоїли добре повиходили надвір та й качається по траві покочуся.
-Покачуся, повалюся, Телесикового м’ясця наївшись
А Телесик із явора: -Покотіться, поваліться, Оленчиного м’ясця наївшись
Вони слухають: «Де це так?», та й знов
-Покочуся, повалюся, Телесекового м’ясця наївшись
А він знову:
-Покотіться, поваліться, Оленчиного м’ясця наївшись
Вони далі: «Що воно таке?» і давай шукати, давай дивитися. Та й угледіли-Телесика на яворі.
кинулись до явора та й почали його гризти. Гризли, гризли, аж зуби поламали, а не перегризують.
Кинулись до коваля:
— Ковалю, ковалю, покуй нам такі зуби щоб того явора перегризти!
Коваль скував, вони як почали знову гризти.
От-от уже перегризуть, коли летить табун гусей. Телесик їх і просить:
Гуси, гуси, гусенята
візьміть мене на крилята
та понесіть до батенька,
а в батенька їсти й пити
ще й хороше походити
А гуси кажуть:
— Нехай тебе середні візьмуть
А змії гризуть, гризуть.
Аж летить знову табун гусей, Телесик їх просить:
Гуси, гуси, гусенята
візьміть мене на крилята
та понесіть до батенька,
а в батенька їсти й пити
ще й хороше походити
І ці йому кажуть:
-Нехай тебе задні візьмуть!
А Явір аж тріщить. Відпочинуть змії та й знов гризуть. Відпочинуть та й знов.
Аж летить іще табун гусей. Телесик так їх і просить:
Гуси, гуси, гусенята
візьміть мене на крилята
та понесіть до батенька,
а в батенька їсти й пити
ще й хороше походити
І ці гуси кажуть:
— Нехай тебе задня візьме,- та й полетіли
Сидить сердешний Телесик, от-от явір упаде, от-от доведеться пропасти. Коли це летить собі одне гусеня. Відбилося, насилу летить. Телесик до нього:
Гуси, гуси, гусенята
візьміть мене на крилята
та понесіть до батенька,
а в батенька їсти й пити
ще й хороше походити
От воно каже: «Сідай!» та й вхопила його на крила. Та втомилось сердешнє, та низько несе.
А Змія за ним, ледве не вхопить його, женеться та таки й не наздогнала.
От воно принесло та й посадило Телесика на призьбі. А само ходить по двору пасеться. От сидить Телесик на призьбі та й слухає що в хаті робиться, а баба напекла пиріжків та виймає з печі й каже:
-Це тобі діду пиріжок, а це мені пиріжок
А Телесик з надвору
-А мені?
То це баба знову виймає пиріжки та каже:
— Оце тобі, дідусю пиріжок, а це мені
А Телесик знову
-А мені?
Вони й почули.
-Що це? Чи ти чуєш, дідусь? Щось наче гукає.
-Та то, — каже дід, -Мабуть так учувається
Та знову баба:
-Оце тобі, дідусю пиріжок, а це мені
-А мені?- каже с призьби Телесик.
-Хтось таки озивається,- говорить баба, та зирк у вікно.
Аж на призьбі Телесик! Вони тоді з хати, вхопили його та внесли в хату. Та такі раді.
А гусятко ходить по двору то мати й побачила.
-Вон гусятко ходить, піду впіймаю та заріжу!
Але Телесик каже:
-Ні мамо, не ріжте, а нагодуйте його. Коли б не воно, то я б у вас і не був.
От вони нагодували його напоїли і під крильця насипали пшона так воно й полетіло.
От вам казочка, а мені бубликів в’язочка.
Ілюстрації з мультфільму канала «Казки українською», дивитись на YouTube
