Про хитру лисичку і сірого вовчика.
Казка про хитру лисичку-сестричку та сірого вовчика-братика українською мовою. Можете подивитись мультфільм разом з дитиною, а потім почитати.
Жили собі дід і баба. Дід каже бабі:
— Ти, бабо, печи пироги, а я запряжу сани і поїду по рибу.
Наловив риби і везе додому повні сани. От їде він і бачить лисичка скрутилася калачиком і лежить на дорозі. Дід зліз із саней, підійшов до лисички, а вона не ворухнеться, лежить собі як мертва.
— От буде подарунок дружині!
сказав дід, узяв лисичку і поклав на сани, а сам сів попереду. А лисичка вибрала слушну хвилину і стала викидати потихеньку із саней усе по рибинці та по рибинці, все по рибинці та по рибинці. Повикидала всю рибу і сама втекла.
— Ну, стара, каже дід, який комір привіз я тобі на шубу!
— Де?
— Там на санях і риба, і комір.
Підійшла баба до саней ні коміра, ні риби почала лаяти чоловіка.
— Ах ти, такий-сякий! Ти ще надумав мене дурити!
Тут дід зметикував, що лисичка була не мертва. Погорював, погорював, та нічого вже не зробиш.
А лисичка зібрала всю розкидану рибу в купку, сіла на дорозі і ласує. Підійшов до неї сірий вовк.
— Здрастуй, сестричко!
— Здрастуй, братику!
— Дай мені рибки!
— Налови сам і їж.
— Я не вмію.
— Ет, я ж наловила!
— Ти, братику, йди на річку, опусти хвоста в ополонку, сиди і примовляй: «Ловись, рибко, велика й маленька!». «Ловись, рибко, велика й маленька!» Рибка тобі сама на хвіст начіпляється. Та дивись сиди довго, бо не наловиш.
Вовк і пішов на річку, опустив хвоста в ополонку і почав примовляти «Ловись, рибко, велика й маленька! Ловись, рибко, велика й маленька!»
Слідом за ним і лисиця заявилася ходить коло вовка і примовляє:
— Яснійте, яснійте, в небі зорі! Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
— Що ти, лисичко-сестричко, кажеш?
— То я тобі допомагаю.
А сама хитруха знай торочить:
— Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!
Довго-довго сидів вовк біля ополонки, цілу ніч не сходив з місця, хвіст його і приморозило.
Спробував було підвестися де там!
— Ач, скільки риби наловилось і не витягнеш! думає він.
Дивиться, а жінки йдуть по воду і кричать, побачивши сірого
— Вовк, вовк!
— Бийте його, бийте його!
Прибігли і почали товкти вовка хто коромислом, хто відром, хто чим попало. Вовк стрибав, стрибав, відірвав собі хвоста і кинувся навтьоки не озираючись.
Гаразд, думає, «я тобі помщуся, сестричко!»
Тим часом, поки вовкові боки м’яли, лисичці-сестричці закортіло спробувати, чи не вдасться ще що-небудь украсти. Залізла в одну хату, де жінки пекли млинці, та втрапила головою в діжку з тістом, обмурзалась і біжить. А вовк їй назустріч:
— Отак ти учиш? Мене всього потовкли!
— Ой, вовчику-братику! каже лисичка-сестричка у тебе хоч кров виступила, а в мене – мозок, мене болючіше прибили, я насилу шкандибаю.
— І те правда, каже вовк, де тобі, сестричко, йди, сідай на мене, я тебе довезу.
Лисичка сіла йому на спину, він її й повіз. От лисичка-сестричка сидить і тихенько наспівує:
— Битий небитого везе, битий небитого везе!
— Що ти, сестричко, кажеш?
— Я, братику, кажу Битий битого везе
— Так, сестричко, так!
Ось так лисичка обхитрила вовка.
