Ох яка непроста справа втомився дідусь бо ж не молодий парубок уже. І дорогою додому загубилась в нього одна рукавичка. Впала на сніг та й лежала так.
Тут до рукавички підповзла маленька мишка і почала стукати й зазирати до неї
— А хто в рукавиці живе?
Тихо в рукавички. Ані мур-мур. Скочила мишка в рукавичку
— Ой як класно тут, як затишно тут і перезимую.
Та недовго мишка сама була.
Та недовго мишка сама була. За який час хтось постукав
тук-тук!
— Хто там?
— Це я жабка-скреготушка, А хто а в Рукавичці живе? — спитала жабка
— А я мишка-шкреботушка, застрибуй в рукавичку, будемо жити разом і тепер нас буде двоє. — сказала мишка.
Так і стали собі господарювати Мишка-шкреботушка і Жабка- скреготушка.
Наступного ранку знову хтось постукав до рукавички.
Тук-тук-тук!
— А хто-хто в Рукавичці живе?
— Я, Мишка-шкреботушка, — сказала Мишка
— Я, жабка- скреготушка, — сказала жабка
— А ти хто?
— А я зайчик-потрибайчик, Можна я з вами буду жити?
— Застрибуй до нас і будемо жити у трьох.
стрибнув зайчик в рукавичку і стали друзі жити у трьох. Трошки вже було тіснувато, утім дуже весело і затишно, а головне тепленько.
Не настав ще вечір як знову чтось постукав до Рукавички.
тук-тук!
— хто там?
— це я, лисичка-сестричка, а хто-хто в Рукавичці живе?
— я Мишка-шкреботушка
— я Жабка-скреготушка
— я Зайчик пострибайчик
— А ти хто?
— А я Лисичка-сестричка. Годі вам, пустіть мене вже до хати, пустіть до рукавички бо так надворі зимно. Впустіть, я буду жити з вами у мене такий теплий хвостик і пухнаста шубка що нам усім тепліше стане. — благала Лисичка.
І так стало їх уже четверо: мишка, жабка, зайчик і лисичка.
Жили вони якийсь час четверо: господарювали, прибирали, поралися у Рукавичці.
І тут знову якийсь невідомий гість почав зазирати до рукавички.
— Тук-тук! А хто в Рукавичці живе?
— Я, Мишка-скреботушка!
— Я, Жабка-скреготушка!
— Я, Зайчик-побігайчик
— Я, Лисичка-сестричка
— А ти хто?
— А я Вовчик-сіробобчик. Можна я буду з вами жити? Бо я дуже змерз.
— Ой ну ти якийсь такий великий, тісно нам буде з тобою, — сказала лисичка
— Ну будь ласка. Я вас дуже прошу, бо мені вже звело руки і ноги, тобто лапи звело мені від холоду. Та пустіть мене вже до рукавички я вам в пригоді стану. — заплакав Вовчик сіробобчик.
І тоді мишка, найменша зжалилася над ним і вмовила друзів пустити ще й Вовчика.
Застрибнув Вовчик і стало друзі п’ятеро: мишка, жабка, зайчик, лисичка і вовчик.
П’ятірка друзів була веселою вони гарно бавилися, впоралися по господарству, співали вечорами. І було їм тісно але весело і тепло.
Хтось постукав до хатки.
— Тук-тук!
— Хто там?
— То я, Кабан-іклан, пустіть бо ікла змерзли.
— Нє-а, — сказала Мишка
— Ні-ні-ні, в нас уже немає місця, — сказала Жабка
— Ну ти шо, не бачиш, що нам тут тісно вже, іди звідси- сказав Зайчик
— Будь ласка, тут вже немає місця, — мовила Лисичка
— Ну там де п’ятеро і шостої поміститься. Будь ласка друзі. Я дуже веселий і бадьорий хлопець і вам зі мною буде точно веселіше, пустіть мене до хатки шостим. — просився кабан.
Що ж зробиш пустили і кабана, так їх стала шестеро: мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовчик і кабан.
Врешті наступного ранку затріщали дерева і кущі, сипався сніг з тих дерев.
Ух-ух, гуп-гуп. Рукавичка аж підстрибувати стала.
Тук-тук!
А хто там? Хто там? Хто там? Ну хто там, справді? — стали питати звірята.
— То я, Ведмідь-забрідь, пустіть до хати переночувати
— Що? Ти що, не бачиш яка Рукавичка маленька?
— А й справді, ти не бачиш?
— Ми не можемо тебе пустити
— Ні Ні Ні Ні Ні Ні тільки не це
— Я великий, але теплий. Мене збудили сороки-скрикотоки з зимового сну і я не маю тепер де спати.
Що ж робити, друзям стало шкода і Ведмедя.
— Ну залазь уже якось бочком, бочком, потихесеньку.
— так, так, тільки акуратно,
— акуратно, акуратно!
І почав просуватися до рукавички Ведмідь-забрідь.
Сунувся-сунувся, пхався- пхався. Спочатку лапу запхав, тоді голову, тоді ще лапу. Залишилися ноги, але ті лапи ну ніяк пхатися не хотіли.
Ще трошки, от і тріснула Рукавичка. І покотилася друзі хто в який бік.
Отак і закінчилась історія хатки-рукавички. Не вліз туди Ведмідь-забрідь.
Але друзі не розгубилися, бо там де дружба і взаємопоміч завжди буде добре ідея.
Друзі, усі разом, змайстрували собі нову хатинку і в ній не тільки перезимували, а й провели весну і літо. І було їм затишно, теплу і весело. Вони один одного підтримували і допомагали завжди.
Семеро прекрасних друзів:
Мишка-шкреботушка,
Жабка-скреготушка,
Зайчик-пострибайчик,
Лисичка-сестричка,
Вовчик-сіробобчик,
Кабан- іклан і
Ведмідь-забрідь.
Тут і казочці кінець, а хто слухав — молодець.
Цю казку можна використовувати для навчання та розвитку дитини. Спробуйте задавати питання.
- Які тварини в рукавичку помістилися?
- Порахуйте разом скільки було тварин в рукавичці
- Хто перший знайшов рукавичку
- Хто побачив рукавичку другим
- Хто прийшов останнім до рукавички
- Що було з друзями як рукавичка тріснула й розірвалась
